Казка про те, як кенгуренятко Авоська навчився самостійно вкладатися спати.
Кенгуреня звикло, щоб його вколисували. Інакше він не засинав. Варто було мамі відійти від ліжечка — і відразу Авоська підіймав такий крик, такий плач, що хоч вуха ватою затуляй.
Запросила мама лікаря — дикобраза Христофора. Дізнався лікар, у чому справа, і похитав головою:
— Тут ніякі уколи не допоможуть. Від такої хвороби може вилікувати тільки...
— Мікстура? — запитала мама.
— Ні.
— Примочка?
— Ні.
— Компрес?
— Що ви! Вашого хворого не врятують жодні мікстури, ніякі примочки і ніякі компреси. Але не треба засмучуватися. Я вже не раз зустрічав подібних хворих. І все одужували.
— Лікарю, скоріше виписуйте свій чудовий рецепт — і я побіжу до аптеки!
— До аптеки йти не доведеться. Від хвороби, на яку страждає ваше кенгуреня, є один засіб — Найцікавіше Слово ...
— Яке Саме? Яке Цікаве? Яке слово? — перепитувала схвильована мама-кенгуру.
Лікар нічого не відповів і став виписувати рецепт.
— Тут все вказано, — сказав він на прощання. Коли лікар пішов, мама кенгуру одягла окуляри, глянула у рецепт і прочитала:
— Одного разу...
Ввечері, як завжди, вона поклала кенгурятко спати, але вколисувати не стала.
Тільки маленький Авосько почав рюмсати, як мама промовила.
— Одного разу...
Кенгуреня відразу заспокоїлося і запитало:
— Що сталося одного разу? Мамо, розкажи, будь ласка!
І мама почала розповідати казку:
— Одного разу одному жабеняті захотілося морозива...
Ледве казка закінчилася, кенгуреня міцно-міцно заснуло. І йому наснилося маленьке зелене жабеня, яке з'їло цілих десять порцій ескімо і ледь не перетворився на крижану бурульку...
Наступного вечора Авосько сам роздягнувся, сам ліг у ліжечко і терпляче став чекати, коли ж мама, нарешті, знову скаже Найцікавіше Слово, з якого зазвичай починаються всі казки на світі.
Найцікавіше слово
Кожен раз, коли наступав вечір, мама кенгурятка Авоськи зітхала. Чому вона зітхала? Тому що треба було знову вкладати до ліжечка свого синочка і вколисувати, вколисувати, вколисувати...Кенгуреня звикло, щоб його вколисували. Інакше він не засинав. Варто було мамі відійти від ліжечка — і відразу Авоська підіймав такий крик, такий плач, що хоч вуха ватою затуляй.
Запросила мама лікаря — дикобраза Христофора. Дізнався лікар, у чому справа, і похитав головою:
— Тут ніякі уколи не допоможуть. Від такої хвороби може вилікувати тільки...
— Мікстура? — запитала мама.
— Ні.
— Примочка?
— Ні.
— Компрес?
— Що ви! Вашого хворого не врятують жодні мікстури, ніякі примочки і ніякі компреси. Але не треба засмучуватися. Я вже не раз зустрічав подібних хворих. І все одужували.
— Лікарю, скоріше виписуйте свій чудовий рецепт — і я побіжу до аптеки!
— До аптеки йти не доведеться. Від хвороби, на яку страждає ваше кенгуреня, є один засіб — Найцікавіше Слово ...
— Яке Саме? Яке Цікаве? Яке слово? — перепитувала схвильована мама-кенгуру.
Лікар нічого не відповів і став виписувати рецепт.
— Тут все вказано, — сказав він на прощання. Коли лікар пішов, мама кенгуру одягла окуляри, глянула у рецепт і прочитала:
— Одного разу...
Ввечері, як завжди, вона поклала кенгурятко спати, але вколисувати не стала.
Тільки маленький Авосько почав рюмсати, як мама промовила.
— Одного разу...
Кенгуреня відразу заспокоїлося і запитало:
— Що сталося одного разу? Мамо, розкажи, будь ласка!
І мама почала розповідати казку:
— Одного разу одному жабеняті захотілося морозива...
Ледве казка закінчилася, кенгуреня міцно-міцно заснуло. І йому наснилося маленьке зелене жабеня, яке з'їло цілих десять порцій ескімо і ледь не перетворився на крижану бурульку...
Наступного вечора Авосько сам роздягнувся, сам ліг у ліжечко і терпляче став чекати, коли ж мама, нарешті, знову скаже Найцікавіше Слово, з якого зазвичай починаються всі казки на світі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий