Як виховувати людяність? Можливо для цього варто читати Василя Сухомлинського...
Ніна в родині найменша: їй восьмий рік. Бабуся — найстарша: їй уже вісімдесят два. Коли сім’я обідає, в бабусі тремтять руки. Несе вона ложку до рота, ложка дрижить, з неї капає на стіл.
Незабаром у Ніни день народження. Мама сказала, що на її іменини буде у них святковий обід. На обід Ніна запросить усіх своїх подруг.
Ось і гості прийшли. Мама накриває на стіл білою скатертиною. А Ніна думає: це ж бабуся за стіл сяде, а в неї руки тремтять. Подруги сміятимуться. Розкажуть потім у школі: «в Ніниної бабусі руки тремтять».
Ніна тихенько й каже:
— Мамо, хай бабуся з нами за стіл не сідає.
— Чого? — дивується мама.
— В неї руки тремтять. На стіл капає.
Мама зблідла.
Не сказала ні слова, зняла зі столу білу скатертину і сховала її в шафу.
Вона довго сиділа мовчки, а потім сказала:
— Бабуся нездужає, тому святкового обіду не буде. Вітаю тебе, Ніно, з днем народження. Моє бажання тобі: бути людиною.
Святковий обід
Ніна живе у великій родині. У неї: мати, батько, два брати, дві сестри і бабуся.Ніна в родині найменша: їй восьмий рік. Бабуся — найстарша: їй уже вісімдесят два. Коли сім’я обідає, в бабусі тремтять руки. Несе вона ложку до рота, ложка дрижить, з неї капає на стіл.
Незабаром у Ніни день народження. Мама сказала, що на її іменини буде у них святковий обід. На обід Ніна запросить усіх своїх подруг.
Ось і гості прийшли. Мама накриває на стіл білою скатертиною. А Ніна думає: це ж бабуся за стіл сяде, а в неї руки тремтять. Подруги сміятимуться. Розкажуть потім у школі: «в Ніниної бабусі руки тремтять».
Ніна тихенько й каже:
— Мамо, хай бабуся з нами за стіл не сідає.
— Чого? — дивується мама.
— В неї руки тремтять. На стіл капає.
Мама зблідла.
Не сказала ні слова, зняла зі столу білу скатертину і сховала її в шафу.
Вона довго сиділа мовчки, а потім сказала:
— Бабуся нездужає, тому святкового обіду не буде. Вітаю тебе, Ніно, з днем народження. Моє бажання тобі: бути людиною.
Праздничный обед
Нина живет в большой семье. У неё: мать, отец, два брата, две сестры и бабушка.
Нина в семье самая маленькая: ей восьмой год. Бабушка – самая старшая: ей уже восемьдесят два. Когда семья обедает, у бабушки дрожат руки. Несет она ложку в рот, ложка дрожит, и с неё капает на стол.
Вскоре у Нины день рождения. Мама сказала, что на ее именины будет у них праздничный обед. На обед Нина пригласит всех своих подруг.
Вот и гости пришли. Мама накрывает на стол белой скатертью. А Нина думает: это ж и бабушка за стол сядет, а у нее руки дрожат. Подруги будут смеяться. Расскажут потом в школе: «у Нининой бабушки руки дрожат».
Нина тихонько говорит:
— Мама, пусть бабушка с нами за стол не садится.
— Чего? — удивляется мама.
— У нее руки дрожат. На стол капает.
Мама побледнела.
Не сказала ни слова, сняла со стола белую скатерть и спрятала ее в шкаф.
Она долго сидела молча, а потом сказала:
— Бабушка болеет, поэтому праздничного обеда не будет. Поздравляю тебя, Нина, с днем рождения. Мое пожелание тебе: быть человеком.
Комментариев нет:
Отправить комментарий