Казка про перший сніг | Зимові казки на ніч | Аудіоказки з картинками

Добра історія про першу зустріч маленького оленятка з пухнастим, іскристим снігом!
Автор — Христина Батлер
Ілюстрації — Франк Ендерсбі

Перший сніг

Крихітне оленятко прокинулося в своєму ліжечку, виглянуло у віконце і моргнуло в променях ласкавого ранкового сонця. Все виглядало зовсім інакше. Дерева було загорнуті в величезну білу ковдру.
Здивований малюк вийшов на вулицю і понюхав блискучу чарівну землю.
— Брр! Холодно! — вигукнув він.
До нього підійшли його друзі: Крольченя і Білченятко.
— Сніг! Перший сніг! Поглянь на нього! — промовили вони, вітаючи оленятко.
— Що сталося? — запитав він. Куди поділася вся трава?
Кролик розсміявся і почав рити ямку.
— Тадам! — сказав він, коли в углибленні з'явився пучок крижаної зелені.
Крихітка олень пощипав трохи холодної, хрусткої травички. Вона була дуже-дуже дивною...
— Спіймай мене якщо зможеш! — крикнуло Крольченя і почало тікати.
— Простіше простого — відповіло Білченятко — Побігли, Крихітко Олень!
Оленя дуже обережно ступило у холодний і слизький сніг ...
Бух!
Він послизнувся, проїхався і впав! Але знову спробував встати і...
Бах!
Бубух!
Оленя впало прямо носом у замет!
— О-о-о — крикнув він — Мені зовсім не подобається цей сніг! Я хочу додому!
— Не йди, Крихітко Олень — сказав Кролик.
— Ми збираємося ліпити сніговика! — таємниче промовило білченя.
— І ми не зможемо зробити його без тебе — додало Крольченя.
Насамперед Кролик зробив невеличкий сніжний ком, а потім вони всі разом почали катати його по землі. Поступово куля ставала все більше і більше ...
І незабаром вона стала настільки величезною, що ніхто більше не міг зрушити її з місця!
— Тепер пора ліпити голову — зі знанням справи сказало білченя.
Але... Зі скрипом і стогоном величезний сніжний ком раптом взявся самостійно котитися по схилу пагорба.
— О ні! — крикнуло Оленятко — Зупиніть цього сніговика!
Підскользуючись і ковзаючи, всі вони побігли наздоганяти сніжну куля вниз з гірки. Все швидше і швидше котився величезний ком, і все швидше і швидше друзі розганялися, слідом за ним...
Зі свистом і криком вони спустилися з гори, роз'їхалися по льоду і зупинилися в одній великій сніговій купі.
— Це було неймовірно! — вигукнув Крихітка Олень, коли всі вони обтрушували з себе сніг.
Акуратно і повільно, погойдуючись і хитаючись, друзі спробували встати...
Бух!
Бах!
Бубух!
Вони підскользувалися, проїжджалися і знову падали.
— Не заважайте — примовляло Білченя.
— Ех — сміявся Кроленя.
— Вийшло! — закричав Крихітка Олень, нарешті підвівшись на ноги. — Давайте кататися на льоду!
Вони кружляли, ковзали і танцювали доки великий білий місяць не з'явився на небосхилі. Він світив яскраво і зірки мерехтіли в зимовому синьому небі.
Перший сніг для оленятка виявився дивним сюрпризом і дуже захоплюючою розвагою.